Обґрунтування позову Ігоря Кондратюка / АНАЛІТИКА


Наші досягнення

  • Захист у Міжнародному арбітражному суді (ICC) інтересів держпідприємства (44 млн. доларів)
  • Юридична підтримка виборчої кампанії кандидата на посаду міського голови 2010р.
  • Юридичний супровід президентської кампанії 2010 на місцевому рівні
  • Скасування постанови Кабміну про пенсійні внески для підприємців
  • Скасування евакуаторів в Києві
  • Справа "Караоке на майдані"
  • Справа "Корецький проти України"

Обґрунтування позову Ігоря Кондратюка / АНАЛІТИКА


30-09-2005


Необхідно згадати, що перед підготовкою позову обґрунтованість вимог І. Кондратюка та перспективи позову докладно аналізувались. Причому за відсутності вітчизняної практики вирішення подібних спорів довелося звертатись до зарубіжних тенденцій, де у питаннях захисту авторських прав на телеформати існують два взаємовиключних підходи.

Прихильники першого вважають, що законодавство дозволяє захищати лише результат індивідуальної творчої праці, представлений конкретним твором, і такий захист не розповсюджується на ідею, жанр чи стиль. Окрім того, оскільки основою телеформату є ідея, авторами котрої можуть бути одночасно багато осіб, питання про його унікальність є досить спірним.

Однак усе ж переважає інша позиція, відповідно до якої успішний телеформат не вичерпується ідеєю, а відбиває результат творчості, яку і повинен захищати закон. Проблеми із захистом прав на телеформати пояснюються деякою відсталістю законодавства, що не встигає за змінами в культурі та технологіях: аналогічні питання виникали раніше із захистом прав на музичні записи, оскільки авторські права на виконувану музику належали композитору; довелося відстоювати свої авторські права і театральним постановникам та хореографам.

Зараз у Європі досить успішно боротьбу з піратством в індустрії створення та торгівлі телеформатами веде Асоціація із визнання і захисту телеформатів (FRAPA), у тому числі, через створений нею третейський суд, який на умовах посередництва допомагає вирішувати спори між виробниками телеформатів.

Водночас, у відповідних законах наприклад, Великобританії і Франції, телеформати і досі не значаться серед об’єктів інтелектуальної власності, які підлягають захисту, а позитивна для авторів телеформатів судова практика, на жаль, ще не склалася.

Вітчизняним законодавством також не згадуються ані сценарій телевізійного шоу, ані телевізійний формат як окремі об’єкти авторського права у переліку, що міститься у частині 1 ст. 8 Закону. Щоб не шокувати суд позовом про захист авторських прав на телеформат, було вирішено захищати менш екзотичний об’єкт – сценарій телевізійної циклової програми, що підлягає охороні відповідно до Закону як літературний твір.

Особисто у мене не було жодного сумніву у тому, що сценарій І. Кондратюка має необхідні ознаки об’єкта авторського права – він є продуктом людської творчості (твором), вираженим у письмовій формі, оригінальним та унікальним, тобто таким, що не повторює жодного з інших відомих і в Україні, і у світі телешоу.

Права на сценарій – Сценарну заявку на телевізійну програму „Караоке на майдані”, – ще у березні 2000 року було зареєстровано у Державному агентстві України з авторських і суміжних прав. До речі, усі п‘ять судових експертів, які досліджували сценарій телевізійної програми „Караоке на майдані”, кваліфікували сценарій саме як літературний твір, що підпадає під охорону Закону.

У порівнянні із „традиційним” літературним твором – віршем чи оповіданням – сценарій телешоу має, звичайно, особливі ознаки. Саме деяка схематичність сценарію телепередачі та емоційна безбарвність застосовуваних мовних конструкцій і надавала підстави розглядати як найбільш вірогідну позицію захисту процесуального опонента, що базується на положеннях частини 3 ст. 8 Закону, відповідно до котрої ідеї, теорії, концепції, методи, способи тощо Законом не охороняються.

У випадку використання подібної тактики позивач є вимушений доводити суду, що сценарій таки є об’єктом авторського права і підлягає охороні, а автор має право скористатися способами цивільно-правового захисту авторського права, визначеними Законом.

За таких умов ми розуміли, що вирішення спору напряму залежатиме від результатів судової експертизи, яку у даному випадку обов’язково слід призначати. А прогнозування результату експертизи об’єктів авторського права в Україні, керуючись знаннями та здоровим глуздом, є справою не тільки невдячною, а і взагалі марною. У чому ми на прикладі даної справи мали підставу переконатися.


Адвокат Наталія Субота, журнал "Юстиніан", № 8, 2005.




До переліку новин