Декриміналізація перевищення влади: політична та правова доцільність


Наші досягнення

  • Захист у Міжнародному арбітражному суді (ICC) інтересів держпідприємства (44 млн. доларів)
  • Юридична підтримка виборчої кампанії кандидата на посаду міського голови 2010р.
  • Юридичний супровід президентської кампанії 2010 на місцевому рівні
  • Скасування постанови Кабміну про пенсійні внески для підприємців
  • Скасування евакуаторів в Києві
  • Справа "Караоке на майдані"
  • Справа "Корецький проти України"

Декриміналізація перевищення влади: політична та правова доцільність


24-09-2011

Народні депутати України В.Швець та І.Кириленко зареєстрували під номером 9075 проект закону України Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо удосконалення окремих положень)”, який ми надалі скорочено іменуватимемо проект закону”, або — законопроект”. Головне завдання законопроекту — вилучення з Кримінального кодексу України (надалі також — КК України) статті 365, яка передбачає відповідальність за перевищення влади або службових повноважень. Цей склад злочину полягає в тому, що службова особа умисно вчиняє дії, котрі явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо такі дії завдають істотної шкоди правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, які охороняються законом.

Санкція статті, залежно від наявності тих чи інших кваліфікуючих ознак, варіюється від виправних робіт на строк до двох років до позбавлення волі на строк до десяти років. До основного покарання додається додаткове у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років і штрафу на суму від 4250 до 17 тис. гривень.

При цьому слід розрізняти склад злочину, передбачений статтею 365 КК України, та склад злочину, встановлений статтею 364 КК України, який встановлює відповідальність за зловживання службовою особою владою або службовим становищем. Різниця полягає в тому, що у разі перевищення влади особа діє поза наданими їй повноваженнями, а у разі зловживання особа вчиняє дії в межах повноважень, але всупереч інтересам служби.

Автори законопроекту мотивують доцільність його прийняття тим, що:

— перевищення влади або службових повноважень не є самостійним складом злочину, а способом вчинення інших злочинів (наприклад, розкрадання майна шляхом перевищення службових повноважень);

— склад злочину статті 365 КК України — розмитий, загальний;

стаття застосовується з політичних мотивів;

— у більшості країн Європи та демократичних країн, за відсутності корисливого мотиву чи особистої зацікавленості, перевищення влади не підпадає під кримінальне переслідування.

Головним результатом прийняття цього законопроекту стане закриття всіх справ, порушених за статтею 365 КК України, за відсутністю складу злочину, а також звільнення від покарання осіб, засуджених за цей злочин.

Перш ніж дати свою оцінку змінам, пропонованим законопроектом, доцільно звернутися до досвіду інших країн.

Кримінальне право зарубіжних країн передбачає три основних підходи до встановлення відповідальності за перевищення влади.

Перший підхід, аналогічний українському кримінальному законодавству, полягає в тому, що окремо існує склад злочину за перевищення влади і окремо — за зловживання владою. Перевищення і зловживання владою є у кримінальних кодексах Іспанії, Польщі, Російської Федерації та більшості країн колишнього СРСР. Окрім зловживання і перевищення влади, кримінальне законодавство цих країн містить також окремі спеціальні склади злочинів, які вчиняються з перевищенням або зловживанням владою. На прикладі Російської Федерації: нецільове використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, невиконання наказу працівником органу внутрішніх справ тощо.

Другий підхід полягає у тому, що є склад злочину за «зловживання владою», який охоплює звичні нам «зловживання владою» і «перевищення влади» в одному складі злочину. Інакше кажучи, все, що вчиняється службовою особою з неналежним виконанням нею своїх повноважень (як у межах, так і поза ними), охоплюється поняттям «зловживання» і підпадає під кримінальне переслідування. Цей підхід властивий, зокрема, Франції, Данії, Італії, Англії, США, Японії, Китаю.

При цьому кримінальні кодекси найчастіше містять як загальний склад цього злочину, так і спеціальні, як-то: виконання повноважень посадової особи після припинення цих повноважень, зловживання владою задля позбавлення особи свободи, проникнення до житла особи (Франція), зловживання владою посадових осіб органів юстиції, податкової служби, правоохоронних та інших органів (Китай), насильство або образливе ставлення з боку особливо публічної особи (Японія) тощо.

І третій підхід, що полягає у відсутності понять та загальних складів злочинів як зловживання, так і перевищення повноважень і в максимальній деталізації натомість усіх можливих складів злочинів, які вчиняються з перевищенням або зловживанням владою. Яскравий приклад цього — Німеччина, розділ 30 кримінального кодексу якої присвячує цьому питанню близько 30 складів злочинів, від хабарництва і до тілесних ушкоджень на службі, завідомо незаконних правових рішень на службі, порушень податкової таємниці та залучення підлеглого до злочину.

Хоча другий підхід — найбільш поширений, не можна говорити про його ідеальність та недосконалість двох інших підходів. Кожен із вищерозглянутих варіантів має свої переваги й вади, однак вони в цілому вирішують поставлені відповідним суспільством завдання.

Повертаючись до пропонованих законопроектом змін до КК України, слід зазначити, що він має чітко виражений політичний характер, прагне досягти певних політичних цілей і не вирішує інших завдань, задекларованих його авторами.

Так, у разі прийняття Верховною Радою цього закону вчинення дій, підписання нормативно-правових та індивідуальних актів, договорів із перевищенням особою повноважень, які порушуватимуть права фізичних та юридичних осіб, жителів певних населених пунктів і держави в цілому, не підлягатимуть кримінальному переслідуванню (наприклад, підписання нормативно-правового акта з перевищенням повноважень, вирішення земельних питань при наявності спору щодо меж населених пунктів, евакуація транспортних засобів за відсутності законних підстав тощо). При цьому слід розуміти, що зазвичай саме кримінальна відповідальність за такі незаконні дії зупиняє службових осіб від їх вчинення. Адже трудова і цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків за прийняті рішення та завдану третім особам шкоду на практиці трапляється доволі рідко, і ще рідше ці збитки відшкодовуються у повному обсязі: примусити чиновника відшкодувати завдану його незаконними діями реальну шкоду майже неможливо. І причиною цього можуть бути не тільки певна складність у визначенні збитків та їх стягненні в повному обсязі, а часто — і неможливість виконання рішення суду.

Звільняючи від кримінальної відповідальності посадовців за перевищення влади, автори законопроекту ставлять чиновників у більш привілейоване становище, порівняно з особами, котрі є службовими особами (директорами, членами правління, головними бухгалтерами тощо) у приватних компаніях, що прямо заборонено статтею 24 Конституції України. За перевищення влади і повноважень керівники недержавних і некомунальних підприємств, тобто весь бізнес, нестимуть відповідальність за статтею 365-1 КК України, а чиновники, виходить, — ні.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що законопроект покликаний полегшити життя чиновникам, які діють за межами своїх повноважень. При цьому бізнес чомусьтаких привілеїв не отримує. І це, щонайменше, дивно виглядає з подачі політичної сили, яка декларує свою підтримку бізнесові і противагу владі. Особливо з урахуванням ідеї влади декриміналізувати частину злочинів у сфері господарської діяльності приватного сектору економіки.

За

матеріалами “Дзеркала тижня”.




До переліку новин